Аудит

Банковское дело

БЖД

Бухгалтерский учет

Гражданская оборона

Информатика

История

Культурология

Логика

Маркетинг

Менеджмент

Охрана труда

Педагогика

Политология

Политэкономия

Право

Психология

Разное

Ревизия и контроль

Религиоведение

РПС

Социология

Статистика

Страховое дело

Туризм

Физическое воспитание

Философия

Финансы

Экология

Экономика

Эстетика

Українське мистецтво

Українське мистецтво Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова СО. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. /Передмова проф. С. Павлюка. Ч. 2. — Львів: Світ, 2004. — 268 с

ЗМІСТ


ПЕРЕДМОВА (Степан Павлюк) З
Розділ І. МИСТЕЦТВО ПЕРІОДУ СТАНОВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА 7
1.1. Витоки християнізації мистецтва. Архітектура візантійських міст Півдня України (VI-VIII ст.) (Дмитро Крвавич) 7
Зародження християнства і трансформація суспільного життя Близького Сходу, Європи, Середземномор'я. Закінчення періоду античності на українських землях і початок так званої слов'янської експансії. Римські історики про слов'ян — тодішніх венедів, антів, склавенів. Мистецькі пам'ятки Півдня України і Таврійського півострова (перша половина-середина І тис). Візантійські впливи в монументальній архітектурі Херсонесу. Базиліка як тип християнського храму. Культові пам'ятки катакомбного характеру. Печерний храм Херсонеса. Церква Іоанна Предтечі (VIII ст.) — найдавніший збережений християнський храм на українських землях, пам'ятка архітектури візантійського періоду Боспору (м. Корчеськ — тепер Керч).

1.2. Ранньохристиянська скульптура. Ідеопластика кочівників
степу і слов'ян (Дмитро Крвавич, Світлана Черепанова) 16
Найдавніші християнські пам'ятки в Україні: місто Боспор; ранньохристиянські склепи, археологічні знахідки; надмогильна плита із символікою хреста від 512 р. — за боспорським літочисленням 304 р. після Р.Х. Розп'яття із Камишової бухти — антіохійський тип зображення Спасителя — зразок фігуративної християнської іконографії. Ранньохристиянська фігуративна пластика, статуя "Доброго пастиря" та ін. Фрагменти античних давньоримських мармурових саркофагів із ранньохристиянською тематикою. Скульптурні сюжетні композиції. Твори портретного жанру, зображення тріумфу візантійського імператора Констанція II. Скульптура степу. Період консолідації племен, які утворюють основу праукраїнського етносу (III—V ст.); пам'ятки мистецтва готів, гунів, аварів, салтівських племен; вироби із кістки і рогу, виявлені на території Хозарського каганату під час розкопок городища Саркел — Біла Вежа; тюркська монументальна скульптура — кам'яні баби. Скульптура слов'ян. Пам'ятки Пшеворської культури — бронзова декоративна ажурна пластика із антропоморфними і зооморфними мотивами, прикраса піхов меча (І ст.). Священний жертовний камінь із с.Обухова; ідоли із селищ Ставчани та Іванівці — теренів поселення племен Черняхівської культури. Семантика наскельного Бушського рельєфу (Подніпров'є). Храм Святовита у м. Арконі поблизу Данії. Предмети Мартинівського скарбу. Давньослов'янське культове капище V-VII ст. у Києві. Збруцький ідол.

1.3. Феномен іконоборства і мистецтво Тавриди (VIII-XI ст.) (Дмитро Крвавич) 37
Полеміка щодо фигуративного зображення Христа, Богоматері, інших святих. Розписи на теми Біблії та Євангелія, III ст., розкопки у Євфраті, на терені давньоримського міста Дура Європос. Візантійські імператори-іконоборці Лев II, Константин V. Перші чернечі общини на Таврійському півострові. Єпископ Йоан Готський — приклад утвердження християнського шанування ікон. Передумови виникнення феномену ікони в історії українського мистецтва. Найдавніша мініатюра із зображенням княгині Ольги на прийомі у візантійського імператора Константина Багрянородного. Малярство корсунської школи. Рельєф св.Георгія із Маріуполя. Кор-сунська церковна традиція у Києві.
ДОДАТОК 1. Ілюстрації в кольорі 5(1-4); 7; 26; 29(1-2); 32; 34; 41(1); 44-50

Розділ II. МИСТЕЦТВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ (ІХ-ХІІІ ст.) 46
2.1. Християнський світогляд і духовність людини (Світлана Черепанова) 46
Середньовічна теологія і спроби пристосування античних поглядів на людину до потреб християнства. Трактування людини у православ'ї та католицизмі, їх відображення у мистецтві. Витоки християнської символіки. Символіка реальна й умоглядна (абстрактна). Августин Аврелій — еволюція поглядів, звертання до неоплатонізму. Сутність античного символізму (О.Лосєв). Мистецтво і антична освітня традиція. Античний і болгаро-візантійський досвід у розвитку освіти періоду Київської Русі. Універсальний і специфічний зміст символічного мислення. Язичництво як система світогляду предків слов'ян; закон гармонії суспільства і природи (М.Чмихов). Ідеали світський та святості — втілення давньоруських уявлень щодо гідного ("істинного") життя людини. Образ святого в давньоруській агіографічній літературі та мистецтві. Філософський аналіз зіставлення етики обов'язку і етики творчості, "етики Закону" і "етики Благодаті" (Б.Вишеславцев). Давньоруська філософська думка, акцент на суб'єкті пізнання; осягнення божественного й урівноваження функції розуму за посередництвом серця. Християнство і народна (фольклорна) культура: М.Бахтін (Росія), Жан Ле Гофф (Франція). Народна "сміхова" культура. Позацерковні та позадержавні аспекти світосприйняття — характерна ознака середньовічної свідомості. Фреска "Скоморохи" у Софійському соборі Києва.

2.2. Архетип софійності світу в давньоруському мистецтві (Світлана Черепанова) 72
Поняття "архетип" і "Софія-Премудрість" в античній філософії. Самість — найважливіший архетип теоретичної концепції К.Юнґа. Мандала — основний символ архетипу самості. Генеза трактування "Софії-Премудрості" у філософсько-культурологічній традиції. Світоглядно-конструктивні особливості храму Софії (Айя Софія) у Константинополі (532—537). Утвердження особистісного (персоніфікованого) розуміння Софії у християнстві. Концепція софійності — основа ідейно-художньої програми оздоблення Софійського собору в Києві. Семантика 13-тикуполь-ної композиції Софії Київської. Число — онтологічна основа речей (М.Кузанський). Іконографічні трансформації образу Софії-Премудрості в середньовічній західноєвропейській книжковій мініатюрі. Популяризація філософсько-абстрагованого образу Софії на Русі (кінець X ст.). Найдавніше зображення персоніфікованого образу Софії-Премудрості в мініатюрі Київського Псалтиря (1397). Є.Трубецькой — характеристика давньоруських іконописних творів, присвячених Софії. Софія — у трактуванні В.Соловйова. Софійність в онтології о. П.Флоренського.

2.3. Рецепція візантійського християнства в давньоруській архітектурі (Дмитро Крвавич) 85
Ранній етап (до прийняття християнства) архітектури Київської Русі (VI-X ст.). Утворення міст-держав на зразок античних полісів у І тис. Консолідаційні процеси і нова форма поселень під назвою "град". Відмінності спорудження будівель у містах і селах. Тип однокамерного житла. Планування і забудова міст за правилами "Кормчої книги". Антихристиянські акції у княжий період. Церковна архітектура початкового періоду Київської Русі. Соборна церква св. Іллі на Подолі. Сакральне будівництво за князювання Ольги. Окремі збережені пам'ятки церковного будівництва на західних землях. Ротонда у Перемишлі (X ст.). Еволюція первісної форми української дерев'яної церкви (Карпати). Закарпатські ротонди у с.Горянах (поблизу Ужгорода) та с Корчеві (тепер Угорщина). Пам'ятка монументальної курганної культової споруди — Чорна Могила (поблизу Чернігова). Кам'яне будівництво: Десятинна церква (986-996), споруджена херсонеськими майстрами згідно з візантійською хрестокупольною системою. Софія Київська (1017-1027); використання різно-якостевих просторових чинників у вирішенні інтер'єру. Спаський собор у Чернігові. Успенський собор Печерського монастиря. Михайлівський Золотоверхий монастир. Іллінська церква, Борисоглібський та Єлецький собори Чернігова (конструктивні ознаки та декоративні деталі). П'ятницька церква у Чернігові — архітектурно-художній шедевр кінця XII ст. Архітектурно-стильові відмінності споруд Галицько-Волинського князівства та Володимиро-Суздальської Русі.

2.4. Семантика давньоруської скульптури (Дмитро Крвавич) 112
Заборона православними ієрархами об'ємної скульптури у християнських храмах. Мистецтво плоского рельєфу — єдиний вид скульптури у храмах впродовж кількох століть. Символічні орнаментальні мотиви оздоблення саркофага Ярослава Мудрого. Подібність ідеограм Ярослава Мудрого і Христа. Підтвердження семантичного смислу солярного символу на передній стороні саркофага — геральдична кістяна платівка X ст. і срібна монета зі зображенням Ярослава Мудрого (Саркел — Біла Вежа). Орнаментальна ідеограма Трійці. Відповідність орнаментально-декоративних символів на стінах саркофага — ранньовізантійській емблематиці VI-VII ст. Орнаментовані шиферні плити собору Софії Київської. Сюжетні композиції із зображеннями святих (хори Успенського собору Печерського монастиря). Рельєфи Києво-Печерської лаври. Рельєфна плита із зображенням вершника, виявлена під час розкопок на території Михайлівського Золотоверхого монастиря 17 березня 1997 р. (стилістично датується другою половиною ХІ-першою половиною XII ст.). Києво-руські інновації шиферних, орнаментальних і сюжетних композицій, виконаних у руслі візантійської стилістики. Дрібна культова пластика, сюжети Євангелія, Христа, Богородиці, образи святих воїнів. Галицькі керамічні плитки з рельєфними зображеннями. Тератологія — унікальний євразійський філософський, історичний і мистецький феномен. Білокам'яна сакральна архітектура і білокам'яна різьба на теренах Володимиро-Суздальської Русі.
ДОДАТОК 2. Ілюстрації в кольорі 51-52, 59-60, 62-64, 66(1-4), 71(1-2), 76, 78, 80, 82-86, 95, 154-155

2.5. Малярство Київської Русі (Володимир Овсгйчук) 141
Домінування у малярстві візантійської художньої мови та візантійського образу, відповідних спіритуалістичному світогляду. Пластичні засоби античного мистецтва — основа "класичного" вигляду візантійських образів, які набувають у Візантії неантичного одухотворення і глибинної духовності. Трансляція нового світогляду в Київській Русі — свідчення високого культурного рівня держави. Гуманістична тенденція в давньоруському мистецтві, наближення до античності за оптимізмом, утвердженням творчих можливостей людини, естетично-чуттєвим захопленням красою мистецтва. Софія Київська — символ духовної перемоги над язичництвом. Програма розташування мозаїчних сюжетів. Відмінності системи розмалювань від візантійської. Зображення Пантократора — уособлення "церкви небесної". Головна апсида — центр мозаїчних композицій; зображення Богородиці — уособлення "церкви земної". Монументальна композиція Євхаристії. Святительський чин. Не властиве для Візантії поєднання мозаїк і фресок — характерна особливість монументального мистецтва Київської Русі. Програма фресок. Філософське узагальнення мозаїчно-фрескових розписів. Розмалювання Спаського собору в Чернігові. Живописне зображення св. Теклі. Успенська церква Києво-Печерського монастиря. Собор Михайлівського Золотоверхого монастиря. Євхаристія Михайлівської церкви. Зіставлення софійських мозаїк з михайлівськими. Фрески Кирилівської церкви XII ст.; перше зображення "Страшного суду" в системі розписів храму. Станковий живопис. Ікона. Зв'язок ікони з духовним та національно-громадським життям суспільства. Відмінність київських ікон від візантійських. Ікона "Богоматір Велика Панагія". Давньоруський іконописець Аліпій (Алімпій). Тип вишгородської Богородичної ікони (Елеуса — "Милування"). Печерська Богородиця. Синтетична цільність і монументально-епічний характер ікон "Георгій-воїн", "Димитрій Солунський", "Благовіщення"; "Устюзьке Благовіщення". Фундаментальність постатей і органічність принципів візантинізму в творах — "Спас Золоте Волосся", "Апостол Петро і Павло", "Успіння", "Деїсус". Ікона "Св. Микола" — ідеал моральної сили. Особливість живописної манери ікони "Богоматір Печерська (Свенська) з преподобними Антонієм та Феодосієм Печерськими". Ікона XII ст. — продовження традицій монументального мистецтва. Ікони "Св. Георгій" (XI ст.) і "Димитрій Солунський" (XII ст.) — втілення ідеалів мужньої краси та змін у політичному й духовному житті суспільства. Тенденції портретності в іконі "Борис і Гліб". Занепад Києва і відображення політичних змін в іконопису. Ікона "Толзька Богоматір" (XIII ст.) — поєднання глибокої інтимності й безпосередності "Милуван ня" та стилевих запозичень з готичного мистецтва Західної Європи, зв'язок з галицьким іконописом і діяльністю митрополита Петра Ратенського. "Богородиця Одигітрія" із Дорогобужа (на Волині). Іконопис у Галичині. Мистецьке життя Волині. Мініатюра. Пам'ятки українського книжкового оздоблення XI ст.: Остромирове євангеліє. Ізборник Святослава. Трірський псалтир. Мініатюра кінця ХП-початку XIII ст.: Добрилове євангеліє. Оршанське євангеліє. Галицьке євангеліє.
ДОДАТОК 3. Ілюстрації в кольорі: 177-224

2.6. Синтез мистецтв у християнській традиції (теоретичний та естетичний аспекти) (Світлана Черепанова) 165
Парадигмальне значення проблеми канону і теорії образу для середньовічного мистецтва й естетичної свідомості християн. Іоанн Дамаскін. Два напрями утвердження канону: від візантійського християнства — до православ'я та від раннього західноєвропейського християнства — до католицизму. Легалізація християнства в Римській імперії і поширення музичного мистецтва у богослужінні. Пріоритет Слова перед музичним супроводом. Григоріанський спів. Візантійський музичний канон, універсальний принцип подібності і розвиток церковного хорового мистецтва Русі. Вплив місцевих традицій. Ангелогласний спів. Спіритуалістична естетика Плотіна. Зв'язок ідей неоплатонізму і богослов'я. Псевдо-Діонісій Ареопагіт. Феодосій Печер-ський. Псалми, канти, партесний спів на Русі XVI ст. Розвиток Православною церквою хорового співу а капела — без інструментального супроводу, на відміну від католицького богослужіння — з хором, солістами, органом. Методологічне значення православної естетики о. П.Флоренського для розуміння синтезу мистецтва. Метафізична тріада: Істина, Добро, Краса як єдине начало буття. Основні види людської діяльності — практична, теоретична і літургійна (богослужебна). Феномен художнього й естетичного. Філософія ікони. "Послання іконописцю" (XV ст.) Иосифа Волоцького — перший систематизований виклад православного вчення про ікони на ґрунті давньоруської культури. Християнсько-символічне значення кольору. Теорія зворотної перспективи. Церковне мистецтво — вищий синтез багатоманітної художньої діяльності.

Розділ III. МИСТЕЦТВО XIV-ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVI СТ.: МОТИВИ ГОТИКИ 184
3.1. Оборонне зодчество (Володимир Овсійчук) 184
Розподіл українських земель в середині XIV ст. між Польщею (Галичина), Литвою (Волинь), Молдовою (Буковина), Угорщиною (Закарпаття). Об'єднання Польщі та Литви в одну державу за Люблінською унією (1569). Православ'я в Україні — синонім культури і вияв національної самобутності за відсутності власної держави. Зрушення у мистецтві. Пріоритет оборонної архітектури. Центральна площа і ратуші в містах із самоуправлінням. Великі бойові башти — новий тип оборонних споруд (західна Волинь). Фортеці Білгород-Дністровська та Хотин: збереження традиції руського оборонного зодчества і поява романо-готичних стильових рис. Фортеця Судак у Криму. Замок у Луцьку, основа споруди — руська будівельна система. Замок в Острозі (XV ст.). Стратегічне значення земель південно-західного Поділля в ситуації турецько-татарської агресії. Оборонний комплекс фортеці у Кам'янці. Спільна діяльність місцевих та іноземних будівничих. Замки Закарпаття, споруджені на місцях давніх слов'янських капищ: за конструктивним типом — тяжіння до зразків Західної Європи. Оборонна функція численних мурованих монастирів та інших церковних споруд. Підпорядковане значення готичних елементів у архітектурі України XIV-XV ст. Розвиток православного храму. Собор Іоанна Богослова (Луцьк). Церква св. Юра (Львів). Поєднання культурних здобутків Заходу і Сходу в будівництві. Острозький та Межиріцький храми — свідчення утвердження православ'я і зростання національної самосвідомості за умов активізації контрреформації. Муровані культові споруди XV-XVI ст. на Поділлі, Буковині, частково в Галичині.

3.2. Архітектурно-декоративна та статуарна пластика (Дмитро Крвавич) 200
Стилеві трансформації у скульптурі: від романських — до готичних форм. Рельєф — зображення дракона із Успенської церкви XIII ст. у Галичі. Готичні риси скульптурного декору споруд Галицько-Волинського князівства. Скульптор-різьбяр Авдій, рельєфні зображення Спаса та Іоанна Золотовустого у храмі княжого Холма. Сакральна символіка алебастронів "Богоматір з дитиною", "Яцкова Мадонна" та "Христос Страждаючий". Готичні консолі із Нижанкович (Львівська обл.) — біблійна сцена "Даниїл у левовій ямі" та зображення літнього чоловіка у княжій короні. Традиція повторного використання архітектурно-скульптурних елементів (протома лева, маскарони лева) високоякісної готичної скульптури Львова середини XIV-XV ст. Унікальні пам'ятки періоду готики з теренів Львівщини: голова усміхненого юнака (очевидно, св. Гліб) із церкви с Унів; статуетка св. Анни; розп'яття із Жидачева (XIV ст.); гармонійність мистецького образу св. Анастасії; розп'яття, зображення на хресті тіла Спасителя — рідкісне трактування форми розвіяної драперії в готичному творі. Стильові готичні композиції, плоскорізьба "Благовіщення" (XV ст.) і "В'їзд до Єрусалиму". Зображення св. Себастіана — приклад витонченої пластики в українському мистецтві. Дрібні металопластикові художні вироби у стилі готики з теренів Галицько-Волинського князівства: печатки міської громади Львова з гербом князя Лева Даниловича; магістрату Львова (1353), короля Юрія Львовича. Подібність із готичними печатками королів європейських країн XII-XIV ст. — Угорщини, Чехії, Німеччини, Польщі.

3.3. Станкове та монументальне малярство (Володимир Овсійчук) 216
Міжусобні війни князів за володіння Києвом. Половецькі та монголо-татарські навали на Русь. Боротьба синів князя Романа за владу в Галицько-Волинській землі. Житійні ікони. Оповідальність — домінуюча ознака ікони кінця XIII-XIV ст. Ікони "Св. Микола" — акцент на високі людські цінності, "Борис і Гліб" — сподівання міцної князівської влади. Втілення національно-патріотичної ідеї в іконі "Борис і Гліб на конях". Тенденції ісихазму в іконах "Богородиця Петрівська" і "Спас", приписуваних митрополиту Петрові Ратенському. Мініатюри Київського Псалтиря. Нові художні тенденції у станковому малярстві XIV-XV ст. Майстер ікон з Ванівки. Ікони "Страсті Господні" та "Воздвижения". Послідовники ванівського Майстра. Іконостас: трансформація з вівтарної перепони до багатоярусної конструкції. Відсутність розвиненої форми іконостасу в мистецтві Візантії. В українському та російському мистецтві з XV ст. іконостас обов'язковий в інтер'єрі храму. Монументальні форми Деїсусного ряду. Епічність і колорит архангелів з Дальови (початок XV ст.). Культ Діви Марії у Галичині та сусідніх країнах. Тема Богородиці. Вершина образу Богородиці в зображеннях Одигітрії із Красова, Підгородець і Берегів Долішніх. Унікальність волинської ікони "Христос-Пантократор". Монументальне мистецтво. Фресковий розпис церкви-ротонди св. Миколи (с. Горяни, Ужгород), XIV ст.— наближення за стилем до західноєвропейського готичного мистецтва та проторенесансу Італії. Фрескові розписи храмів польських міст Кракова, Сандомира, Гнєзно, Любліна, Вислиці. Діяльність українських монументалістів у Польщі й інших містах. Збережені фрагменти фрескових циклів Вірменської церкви (Львів) та монастирської церкви св. Онуфрія (у Лаврові) — свідчення тенденцій переходу від Середньовіччя до Ренесансу.

ДОДАТОК 4. Ілюстрації в кольорі: 281-303
ПІСЛЯМОВА (Світлана Черепанова) 229
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА (Світлана Черепанова) 236
ПОКАЖЧИК ІМЕН (Світлана Черепанова) 247

Скачать
Данный учебник заархивирован архиватором RAR, архив под паролем, для получения пароля вам нужно оплатить 15 грн. на моб. тел. (Киевстар) 8-096-909-21-24.
После оплаты выслать смс с номером книжки: 0094. На протяжении 10 минут вы получите на ваш номер телефона смс-ку с паролем на архив.
 

Относительно авторства книг:

  Мы не претендуем на авторство книг.

  Все книги принадлежат их авторам.

  Все книги предназначены для ознакомления.

  Скачивая книгу Вы обязуетесь ее в течении суток удалить.

  Книги сохранены в формате Word 2003.

  Заархивированы архиватором RAR.

  Все книги содержат форматирование точно как в оригинале.







 

© 2007 www.reddiplom.org Электронные учебники